Концепція екологічної освіти ти виховання в ліцеї

У дитини, яка вихована в умовах

3дефіциту спілкування з природою,

розвивається емоційна глухота,

агресивність у ставленні як до людей,

так і до об’єктів природи.”

В.О. Сухомлинський

Сучасний етап розвитку взаємин в системі “людина-природа-суспільство” багатьма вченими визначається як етап загострення глобальних протиріч. “Існує реальна небезпека того, що людське суспільство, - відзначає С.К.Федоров, - може вийти з відведених рамок своєї взаємодії з довкіллям в не такому вже віддаленому майбутньому. ”Щоб цього не трапилося, людство тепер вже не має вибору, як взяти в свої руки управління взаємодією природи і суспільства.

Завдання переосмислення нової ситуації і практичного вирішення проблем, що постали перед суспільством, визначають необхідність екологічної підготовки.

Постановою Верховної Ради України від 5 березня 1998 р. №188/98-ВР затверджено, що створення системи екологічної освіти й виховання є одним із пріоритетів державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. Необхідність виховання екологічної культури як складової загальної культури особистості зафіксовано в Державній національній програмі “Освіта. Україна ХХІ століття”, в Концепції національного виховання.

Екологічне виховання - це організований і цілеспрямований процес формування системи наукових знань про природу і суспільство, поглядів і переконань, що забезпечують становлення відповідального ставлення школярів до природи, реальним показником якого є практичні дії учнів по відношенню до природного середовища, що відповідають нормам людської моральності.

Мета екологічної освіти (освіти в галузі довкілля) випливає із сучасного розуміння її сутності, визначеної колективними зусиллями спеціалістів багатьох країн світу, рекомендацій міжнародних форумів з даної проблеми, специфіки розвитку та потреб нашої держави.

Основною метою освіти в галузі довкілля є формування екологічної культури особистості як форми регуляції взаємодій людини з природою.

Екологічна культура характеризується:

• різнобічними глибокими знаннями про навколишнє середовище (природне і соціальне);
• наявністю світоглядних ціннісних орієнтацій по відношенню до природи;
• екологічним стилем мислення і відповідальним ставленням до природи і свого здоров’я;
• набуттям умінь і досвіду вирішення екологічних проблем (насамперед, на місцевому і локальному рівнях);
• безпосередньою участю у природоохоронній діяльності;
• передбаченням можливих негативних віддалених наслідків природоперетворюючої діяльності людини.

Підвалини екологічної культури складають елементарні знання про природу; орієнтування у найближчому природному оточенні; усвідомлення життєво необхідних потреб живих істот в умовах існування; ознайомлення з елементарними відомостями про взаємозв’язки живої і неживої природи, її значення в житті людини.

Отже, екологічна культура проявляється у свідомості, мисленні, поведінці та діяльності особистості.

Мета виховання екологічної особистості досягається поетапним шляхом вирішення освітніх, виховних та розвивальних завдань:

• виховання розуміння сучасних проблем довкілля й усвідомлення їх актуальності для всього людства, своєї країни, рідного краю;
• розвиток особистої відповідальності за стан довкілля на національному і глобальному рівнях;
• зосередження уваги при цьому на аналізі власної поведінки, почутті обов’язку перед близькими людьми, співвітчизниками, світовим співтовариством у галузі охорони природи;
• засвоєння ціннісних орієнтацій як кращих досягнень загальнолюдської та національних культур, розуміння багатогранної цінності природи (не лише утилітарної, а й естетичної, санітарно-гігієнічної, науково-пізнавальної, рекреаційної, морально-етичної);
• сприяння переходу опанованих знань в особисті переконання, які виключають можливість лицемірства по відношенню до природи;
• розвиток потреби в спілкуванні з природою;
• залучення підростаючого покоління до активної природоохоронної діяльності на основі набутих знань і ціннісних орієнтацій.

Екологічна освіта спрямовується на подолання споживацького ставлення до природи та її ресурсів, поєднання раціонального й емоційного у взаємовідносинах людини з природою, що базується на принципах добра і краси, розуму, свідомості і патріотизму.

Екологічна освіта в середній школі включає також виховання почуття стурбованості за стан довкілля, свідомого ставлення до природи на основі розуміння її різнобічної цінності.

Зміст екологічна освіти структурується за блочно-модульним принципом і відбиває напрями сучасної екології.

Сучасна екологія - це систематична наука, що має міждисциплінарний характер. Таке положення реалізується в практиці освітньо-виховного процесу за допомогою міжпредметного підходу, який полягає в узгодженому використанні навчальних предметів, позаурочної роботи, самоосвіти та інших форм з метою формування екологічної культури особистості. З огляду на це, завдання методичної служби екологізації шкільних дисциплін поширюється не тільки на природничо-наукові, а й на математичні дисципліни, що забезпечують інтеграцію всіх наук в процесі екологічної освіти і виховання.

Роль математики в екологічному виховання полягає в тому, що мовою цифр, функціональних залежностей, розв’язання задач з цифровими даними можна навчити учнів розуміти окремі екологічні поняття, прищепити навички раціонального використання природних ресурсів, розкрити роль математики у пізнанні найбільш загальних і фундаментальних законів природи, створити базу для формування наукового світогляду. Екологічна освіта і виховання в процесі вивчення математики може здійснюватися у таких напрямках:

• розкриття математичних закономірностей природи через вступні бесіди вчителя відповідно до теми уроку;
• складання графіків і діаграм, які ілюструють функціональні залежності результатів впливу людської діяльності на природу;
• розв’язання задач з метою розуміння окремих екологічних понять, обробка статистичного матеріалу.
• Великі невикористані можливості для реалізації завдань екологічної освіти і виховання має шкільний курс фізики. На уроках фізики можна прищепити такі основні вміння і навички екологічного характеру:
• оцінку стану природного середовища, що складається під дією різних чинників;
• оцінку основних фізичних чинників і параметрів для різних об’єктів, явищ і процесів, що відбуваються в біосфері, їхні допустимі норми;
• передбачення можливих наслідків своєї діяльності для фізичного стану довкілля і критичного оцінювання негативних вчинків;
• вимірювання основних параметрів природного середовища (температури, вологості повітря, освітлення);
• вибір раціонального способу застосування природних ресурсів і різних видів енергії (механічної, електричної) в практичній діяльності; питання енергозбереження, енергоефективності, використання безпечних технологій виробництва енергії, зокрема відновлюваних джерел;
• сприяння використанню на практиці фізичних ідей та законів, що лежать в основі застосування джерел енергії, методи боротьби з різними видами забруднень і оптимізації взаємодії суспільства і природи.

Екологізація математичних і науково-природничих наук у ліцеї є гарантом екологічної безпеки ХХІ століття, адже саме тут формуються майбутні інженерні кадри,  в практичній діяльності яких екологічний підхід повинен бути визначальним.

Досягненню мети екологічного виховання сприятимуть також проведення творчих конкурсів на екологічну тематику, екологічних турнірів фізиків, хіміків, біологів, математиків.

Наступними напрямами має бути розвиток системи екологічних проектів, спрямованих на вирішення локальних екологічних проблем, участь у міжнародних екологічних програмах.

Створенню масової роботи екологічного змісту сприятиме участь ліцеїстів у традиційних та нових природоохоронних акціях, співпраця з громадськими екологічними організаціями (наприклад, Всеукраїнська екологічна Ліга, Всеукраїнська дитяча спілка “Екологічна варта”), яка є однією з умов підвищення ефективності позашкільної освіти, школою демократичної культури і громадянського становлення учнівської молоді.

Вагомим має стати посилення індивідуальної науково-дослідної роботи, участь в конкурсах-захистах науково-дослідних робіт МАН.

Велике виховне значення має така форма позакласної роботи, як участь у різноманітних конкурсах, наприклад, “Фантастичний проект екологічно чистого міста”. Мета його - привернути увагу молоді до екологічних проблем міста. Адже фантазії дітей безмежні, а грунтуються вони на знаннях астрономії, фізики, математики, хімії, біології, екології.

Однією з форм екологічного виховання є екологічні конгреси. На них подаються кращі дослідницькі роботи учнів, звіти про практичну природоохоронну роботу, проводяться виступи екологічних агітбригад, конкурси, ігри, вікторини на екологічну тематику.

Реалізація концепції передбачає інтегрований характер знань, розробку педагогічних технологій, які сприятимуть максимальній індивідуалізації навчання з використанням індивідуальних програм.